1 rok temu
Українська версія нижче
Oksana Pestrykova, Oleksandr Pestrykov Ukraiński Dom w Warszawie / Fundacja Nasz Wybór
Uzyskanie pewności co do legalności swojego pobytu po przekroczeniu granicy było i jest jedną z podstawowych potrzeb osób, które znalazły schronienie w Polsce uciekając przed wojną. Ta pewność pozwala poczuć choć odrobinę stabilności w gwałtownie zmieniających się warunkach.
4 marca 2022 roku Rada Europejska po raz pierwszy w historii aktywowała dyrektywę o ochronie tymczasowej. Stała się ona podstawą ustawy o pomocy obywatelom Ukrainy, która reguluje większość kwestii związanych z pobytem osób uciekających przed wojną. Do chwili obecnej nastąpiło już dziewięć nowelizacji ww. ustawy, co jest normalne i oczekiwane w takich okolicznościach, gdyż nie da się przewidzieć wojny i jej bezpośrednich skutków, więc należy działać zgodnie z nagle pojawiającymi się potrzebami.
Paradoks sytuacji polega na tym, iż rozwiązując problemy i starając się ułatwić uchodźcom pobyt w kraju, państwo polskie niechcący zwiększa „szum informacyjny”, co z perspektywy beneficjenta zwiększa jedynie niepewność i tymczasowość jego sytuacji.
Dlatego jednym z największych wyzwań pozostaje zapewnienie, iż odbiorcy pomocy są wystarczająco poinformowani i iż zapewniona jest odpowiednia komunikacja z nimi. Skuteczna pomoc nie jest możliwa bez adekwatnej komunikacji i pozostaje to palącym problemem choćby po roku.
Od ponad roku Biuro Wysokiego Komisarza ONZ ds. Uchodźców prowadzi w Polsce comiesięczne badania ankietowe. Co miesiąc Biuro zadaje podobne pytania: z jakiego regionu pochodzisz, gdzie mieszkasz w Polsce, czy znalazłeś pracę, czy dzieci uczęszczają do polskich szkół etc. W ciągu roku odpowiedzi na te pytania były różne. Z czasem ludzie zaczęli wynajmować mieszkania, znaleźli pracę, a dzieci już uczęszczają do szkoły. Jednak pozostaje jedno pytanie, na które odpowiedzi respondentów w ciągu roku wcale się nie zmieniły. Dotyczy ono źródeł informacji o życiu, pracy i legalnym pobycie w Polsce. Prawie 69% w lutym 2022 roku i 66% w lutym 2023 roku otrzymywało informacje z mediów społecznościowych. Co trzeci otrzymał informacje od innych uchodźców.
Źródła te nie zawierają często informacji z portali oficjalnych administracji, urzędów, służb etc. Jednak można tam znaleźć dość dziwne rzeczy, jak „zamrożenie numeru PESEL UKR”, przymusowe deportacje do Ukrainy, błędne listy dokumentów i szkodliwe porady dotyczące relacji z różnymi służbami, policją, urzędami etc. Źródła z niezweryfikowanymi informacjami niosą ze sobą znaczne ryzyko nie tylko przedstawienia fałszywych informacji, ale także błędnej interpretacji zmian, co w konsekwencji może prowadzić do napięć społecznych. Przykładowo ostatnie zmiany w ustawie o pomocy dla obywateli Ukrainy, mające na celu zminimalizowanie otrzymywania świadczeń socjalnych przez osoby, do których nie są one należne, zostały zinterpretowane jako próba odebrania takich świadczeń wszystkim uchodźcom. W maju 2022 roku, gdy wielu obywateli Ukrainy nie mogło podróżować z powodu różnego traktowania przepisów, zamiast aktualnej informacji, iż realizowane są prace nad wprowadzeniem bezpiecznych dokumentów podróży, rozpowszechniano informację, iż uchodźcom nie wolno opuszczać Polski.
Państwo i władze polskie podejmują wysiłki w celu łagodzenia sytuacji uchodźców, ale sposób przekazywania i komunikowania pozostaje niewidoczny dla odbiorcy tej pomocy, a metody informowania są nieskuteczne i niepopularne.
Organizacje pozarządowe mogą odegrać istotną i pozytywną rolę w rozwiązaniu problemu komunikacji z uchodźcami. Przykładowo, wiele organizacji wykorzystuje media społecznościowe jako kanał skuteczny kanał informacyjny, z którego uchodźcy często otrzymują informacje. kooperacja między organizacjami pozarządowymi i rządowymi w zakresie dostarczania uchodźcom aktualnych i odpowiednich informacji byłaby z pewnością korzystna i produktywna dla wszystkich stron.
W większych miastach Polski działają punkty konsultacyjne, które przed wojną na pełną skalę pomagały migrantom w poruszaniu się w procedurach biurokratycznych, a po 24 lutego ich zakres działań rozszerzyły się na osoby uciekające przed wojną. Te punkty posiadają zasoby, aby pomagać ludziom w uzyskaniu informacji, ale aby działać skutecznie, bardzo często same potrzebują terminowych i wiarygodnych informacji od służb i władz odpowiedzialnych za podejmowanie poszczególnych decyzji. Wzmocniona kooperacja między władzami a organizacjami pozarządowymi mogłaby zapewnić bardziej efektywny przepływ niezbędnych informacji, co z kolei usprawniłoby proces udzielania pomocy i komunikacji z ludnością.
Współpraca jest kluczową dla skutecznej pomocy uchodźcom i osobom potrzebującym w ochrony w Polsce. Jest to ważne nie tylko na poziomie różnych szczebli administracji rządowej i samorządowej, ale także pomiędzy wszystkimi podmiotami aktywnie zaangażowanymi w pomoc osobom, które znaleźli ratunek w Polsce.
Artykuł został przygotowany w ramach projektu „4Ukraine. Wyzwania migracyjne: lekcje z Polski i Niemiec” programu „Mosty przyszłości. Polska i Niemcy dla Ukrainy” Fundacji Współpracy Polsko-Niemieckiej. Projekt jest finansowany ze środków Ministerstwa Spraw Zagranicznych Republiki Federalnej Niemiec.
Допомога біженцям: важливість ефективної комунікації та інформаційної підтримки
Оксана Пестрикова, Олександр Пестриков Український Дім у Варшаві / Фундація Наш вибір
Отримання впевненості у легальності власного перебування після перетину кордону була і є однією з базових потреб людей, які знайшли прихисток на території Польщі. Ця впевненість дає можливість відчути хоча б якусь стабільність.
Уже 4 березня 2022 р. Європейська Рада вперше в історії активувала Директиву про тимчасовий захист. Вона стала основою для закону «Про допомогу громадянам України», який регулює більшість питань пов’язаних з перебуванням осіб, які рятуються від війни. На сьогодні відбулося дев’ять змін до цього закону, що у таких умовах було нормально і очікувано, оскільки момент настання війни та її безпосередні наслідки ніколи не можна передбачити, а, отже, слід діяти відповідно до потреб, які виникають.
Парадокс ситуації полягає у тому, що розв’язуючи проблеми і прагнучи спростити та полегшити біженцям перебування, польська держава збільшує «інформаційний шум», який в очах бенефіціара допомоги тільки підсилює невизначеність та тимчасовість його становища.
Тому однією з найбільших проблем залишається забезпечення достатньої поінформованості адресата допомоги і необхідність подбати про адекватність комунікації з ним. Без Ефективна допомога неможлива без надлежної комунікації, і це залишається актуальною проблемою навіть через рік.
Вже понад рік Бюро Високого Комісара ООН з питань біженців проводить у Польщі щомісячні опитування. Кожного місяця ставляться ті ж самі запитання – з якого регіону ви приїхали, де проживаєте в Польщі, чи знайшли ви роботу, чи ходять ваші діти до польської школи тощо. Протягом року на ці питання відповіді були різними. З часом люди почали орендувати житло, знайшли працю і віддали дітей до школи. Проте є одне питання, де розподіл відповідей респондентів за рік взагалі не змінився. Це питання щодо джерел інформації про життя, працю і легальне перебування у Польщі. Майже 69% у лютому 2022 р. і 66% у лютому 2023 р. черпали інформацію із соціальних мереж. Кожен третій отримував інформацію від інших біженців.
У цих джерелах не часто можна знайти інформацію з порталів офіційних адміністрацій, органів влади, управлінь тощо. Проте можна почути про досить дивні речі як про «заморожування номеру PESELUKR», примусову депортацію в Україну, неправильні переліки документів та шкідливі поради щодо взаємовідносин з різноманітними службами, поліцією і управліннями тощо.
У джерелах з неперевіреною інформацією є високий ризик не лише подання неправдивої інформації, а й неправильного трактування змін, що може призводити до соціального напруження. На приклад, останні зміни до закону Про допомогу громадянам України покликані мінімізувати отримання соціальних виплат особами, яким вони не належать, транслюються як спроба відбирання виплати у всіх біженців. У травні 2022 року, коли багато громадян України через правові колізії, не мали можливості подорожувати, замість своєчасної інформації про те, що проводиться робота над впровадженням безпечних і захищених документів подорожі, поширювалася інформацію, що біженцям забороняють виїжджати з Польщі.
Польська держава і органи влади прагнуть полегшити становище біженців, але її спосіб комунікації залишається невидимим для адресата цієї допомоги, а методи інформування виявляються недієвими і мало популярними.
Власне у розв’язанні цієї проблеми можуть відіграти важливу і позитивну роль неурядові організації.Вони, наприклад, найчастіше як канал інформування використовують саме соціальні мережі, з яких як ми пам’ятаємо найчастіше й беруть інформацію біженці, тому співпраця між неурядовими організаціями та органами публічної влади у справі своєчасного і адекватного інформування біженців була б доречною та продуктивною.
У великих містах Польщі існують консультаційні пункти, які до повномасштабної війни допомагають мігрантам порадити собі з бюрократичними процедурами, а після 24 лютого розширили свою діяльність на осіб, які рятуються від війни у Польщі. Вони мають ресурси, щоб допомагати людям в інформуванні, але дуже часто самі потребують своєчасної та якісної інформації від управлінь, органів влади тощо. Поглиблена співпраця між органами влади та неурядовими організаціями могла б забезпечити більш ефективний обіг необхідної інформації, що у свою чергу сприяло б поліпшенню надання послуг та комунікацією з населенням.
Це показує важливість взаємодії не лише між різними рівнями органами влади, місцевого самоврядування, а й усіма суб’єктами, які активно заангажовані у допомогу особам, які рятуються від війни у Польщі.
Стаття підготовлена в рамках проекту «4Ukraine. Міграційні виклики: уроки з Польщі та Німеччини» проекту «Мости майбутнього. Польща та Німеччина для України» Фонду польсько-німецької співпраці. Проект фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.
